СБУ не довірили секретів НКВД. А ФСБ своїх не здає...
СБУ не довірили секретів НКВД. А ФСБ своїх не здає... Теоретично
ми розкрили давній злочин НКВС СРСР. І з цим всі погоджуються.
Опубліковано десятки статей. Можна укласти навіть збірник. Вже є молоді
вчені, готові зібрати матеріал на дисертацію. Дехто пропонує написати
детективний роман. Все це добре. Але, юридичних доказів ми так і не
знайшли! Жахлива таємниця Козельщинського і Путивльського таборів для
військовополонених продовжує залишатися міфом. Вже кілька
місяців ми спільно з Володимиром Петровичем Бровком намагаємося
зрозуміти, що відбувалося у трьох гігантських сталінських концтаборах у
Старобільську, Путивлі, Козельщині у 1939-41 роках? Яка доля поляків,
молдаван, румин, литовців, латишів, естонців, які там опинилися?
Особливо, депортованих арештантів червня 1941 року. У відкритих
джерелах є матеріали про доставку тих людей до таборів за кілька днів до
початку війни. І все. Жодного документа про евакуацію чи інші дії.
Тисячі дорослих чоловіків, глав сімей, просто безслідно зникли. І додому
теж не повернулися... Журнал "Музеї України" офіційно звернувся до
Президента, Голів Уряду, Парламенту України з проханням створити
державну комісію, дослідити ті трагічні події. Якщо буде знайдено
підтвердження масових розстрілів - розшукати місця поховань, провести
слідчі дії, створити меморіали. Відповідей, на жаль, не дочекалися... Паралельно,
ми звернулися до архіву СБУ, оперативно отримавши листа про відсутність
у них потрібних нам документів. Вже здобувши нові факти у
журналістському розслідуванні, ми знову звернулися до архіву СБУ. Маємо
чергову відповідь, яка особисто мене, переконала у тому, що Служба
дійсно не має документів про гіпотетичні злочини НКВС, вірніше, його
Управління у справах військовополонених. Не може таке поважне відомство
давати неправдиву інформацію у такому резонансному міжнародному
розслідуванні. Залишається вкотре подякувати керівництву архіву СБУ за
оперативну допомогу і вибачитися за клопоти! Швидше за все, направлені
нами листи у вищі органи влади, теж були перенаправлені до архіву...
Коло замкнулося... Вкотре... Тут свої корективи внесла війна. Депортація
в Молдові і Прибалтиці відбулася у червні 1941 року. Арештанти прибули
до таборів перед 22 червням. Козельщина і Путивль були зайняті німцями у
вересні. Відповідно, всі архіви НКВС було вивезено чи знищено.
Сумнівно, що після війни їх повернули. З Києва навіть архів ЦК КПУ не
змогли вивезти... У ті роки було не до поляків, а тим більше "ворогів
народу" з вже союзних республік... Якщо якісь папери і вціліли, їх
"зачистили" під час ймовірної операції відволікання уваги, яку проводив
центральний апарат КДБ СРСР у 1987-91 роках. Тоді всю увагу вони
переключили лише на Катинь, польських військових, всіляко приховуючи
масові розстріли українців, молдаван, прибалтів та інших народів -
країна вирувала... 116 томів "Катинської справи", вірніше, звітів
керівництва Управління у справах військовополонених НКВС СРСР, були
засекречені Російською Федерацією. Доступу до них ніхто не має. І ми
підозрюємо, що саме там є відповіді на всі наші питання. Зустрівшись з
Послами і дипломатами Литви, Молдови, Естонії, Польщі, Румунії, Латвії,
провівши чимало переговорів, ми зрозуміли, що єдина країна, чиї
дослідники просунулися найдалі і може завершити це розслідування - то
Польща. Саме її громадяни добилися першого, хай і проміжного результату у
Європейському суді. Архіви інших країн, крім Румунії, "зачищені".
Відповідно, можливості урядів і дипломатів обмежені. Вже є спроби
отримати якусь інформацію з наглухо закупорених російських архівів
приватним шляхом, як ми зрозуміли. І можливо, років за 50 про це знімуть
фільм... Можливо, буде досягнуто якоїсь політичної угоди на вищому
рівні, співпадуть якісь геополітичні процеси... Ми всі знаємо, що навіть
колективних зусиль шести постраждалих країн, якщо навіть станеться диво
і до них доєднається Україна, для Росії недостатньо. Імперія просто
ігнорує не дуже вигідні для себе історичні моменти. Наша команда вже
штурмувала деякі відомі музеї та архіви РФ, шукаючи шаблю Мазепи,
побачили як діє система. Сподіватися на несанкціоноване проникнення у
ЗАСЕКРЕЧЕНІ офіційно фонди архівів ФСБ... Хлопці, це фантастика! Лише
домовленість на президентських рівнях! Росія не помітить і рішення
Європейського суду... Будемо реалістами. На цьому етапі ніхто не може
отримати офіційних документальних свідчень, достатніх до залучення у
судовому процесі. Ми спробували йти іншим шляхом - знайти замасковані
поховання розстріляних поблизу таборів. Вже побували у Козельщині. Якщо
будуть якісь копійки - поїдемо до Путивля. Сподіватися на значні
результати теж не варто. Хіба свідків знайдемо... Потрібна повноцінна, гарно екіпірована експедиція. Хто організує? Отримає всі дозволи? На таке знову спроможні лише поляки... Чекаємо. Ситуація дещо кумедна. СБУ не довірили секретів НКВС. А ФСБ своїх не здає. Політична доцільність важливіша історичної істини... Віктор Тригуб, редактор журналу "Музеї України", координатор Фонду пошуку "Концтабори НКВС"
