Ще й досі українцям майже
недоступна справжня, неміфізована, історія, навіть, якщо це стосується не таких
вже й далеких часів. Але, варто зробити лише кілька зусиль, щоб помітити що майже
вся та історія яку нам намагаються втовкмачити у голови «зшита білими нитками».
Сьогоднішня влада, яка самовіддано намагається вислужуватися перед Москвою, так
само яро, як і часів СРСР захищає міфізовану історію, яку писали «кремлівські
фантасти» продовжуючи «славну традицію» російських псевдоісториків імператорських часів.
Продолжаю наше повествование. В первой части, я представил вам
уважаемые читатели, почти всех значимых в нашей истории "героев". Которых по
праву можно причислить к категории "исполнителей смертного приговора".
Операция КГБ: Расстрелы прибалтов и румын в тени поляков Получается,
мы раскрыли операцию прикрытия КГБ СССР! Вся шумиха вокруг внесудебных
расстрелов польских военнопленных в Катыни, оказывается, была
отвлекающим маневром для сокрытия подобных преступлений в отношении
других народов! Прежде всего Латвии, Эстонии, Литвы, Молдовы, Румынии! И
конечно, Украины и Белоруссии, чьи западные области присоединили к
СССР!
Николай Голушко -- первый из руководителей советских спецслужб, кто
принял решение о расследовании катынского дела и передал польской
стороне материалы о расстреле в 1940 году органами НКВД польских
военнопленных, содержавшихся в Старобельском лагере на Украине. Будучи в
1987--1991 годах министром госбезопасности Украинской ССР, а в
1993--1994-м возглавляя российскую Федеральной службу контрразведки
(предшественницу ФСБ), он начал и довел до конца расследование
"совершенно секретной" истории расстрела польских граждан в Харькове.
Позже Николай Голушко участвовал в подготовке документов по Катыни для
передачи их Борисом Ельциным руководству Польши.
Минуле відкриває
страшні таємниці. Цього разутрагедія заарештованих глав сімей «ворогів радянської
влади», вивезених у червні 1941 року з приєднаних до СРСР Буковини, Бессарабії,
Молдавської СРСР. Вже можна стверджувати, що невеликий райцентр Козельщина на
Полтавщині, може претендувати на сумний символ для молдавського народу.
ПОЛЬСЬКІ ЖОВНІРИ В ЗАПОРІЗЬКОМУ ТАБОРІ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ
Наприкінці
30-х років минулого століття світ жив очікуванням смертельного двобою
між нацистською Німеччиною і комуністичним СРСР. Але трапилося
несподіване: 23 серпня 1939 року антагоністичні режими порозумілися і
підписали 10-річний пакт про ненапад. І лише вкрай обмежене коло осіб
знало, що той пакт доповнено таємним додатковим протоколом про поділ
Європи на німецьку і радянську сфери впливу, межу між якими встановлено
по лінії річок Нарева, Вісли і Сану.
Про ці заклади мало хто знає. Між
тим, вісім таборів для військовополонених НКВД СРСР, і досі впливають на
геополітичні процеси. Створені після приєднання до СРСР Західних областей
України та Білорусі, концтабори прийняли тисячі поляків. Потім молдаван, румун,
естонців, латишів, естонців… Практично скрізь відбувалися розстріли, люди
помирали від хвороб…
На жаль, преса сконцентрувалася
лише на розстрілах поляків в Катині, демонстративно ігноруючи трагедії інших
націй.
Именно этот
человек разработал и осуществил план ареста и высылки из Молдавской СССР
десятков тысяч мирных людей, чье социальное происхождение было чуждо
коммунистам. Большинство высланных были или расстреляны в Козельщанском и
Путивльском концлагерях НКВД или умерли на каторге...
Хотя, судьба самого Гоглидзе и его семьи тоже трагична...